Минулий рік був особливим. Та й початок року нинішнього – не надто відрізняється. Через карантинні обмеження зменшено соціальну активність. Однак науковці намагаються не втрачати часу і працюють в нових умовах. А наслідком цього є нові наукові публікації.
У полі зору працівників кафедри філології Коломийського навчально-наукового інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника широкий спектр тем і проблем, які стосуються різних сфер лінгвістики і літературознавства, а також питань педагогіки та методики викладання (зокрема, в умовах дистанційного навчання).
Кожен, залежно від своїх інтересів, бере участь у наукових конференціях, пише статті для фахових видань, працює над колективними монографіями.
Важливою складовою цього процесу є й публікації у науково-популярних виданнях. Це – одна зі складових профорієнтаційної роботи, помноженої на можливість залучити до пізнання розроблюваної проблематики ширші верстви (наукові видання мають обмежене коло читачів).
На початку року зазвичай надходять ті публікації, які вийшли торік. Серед іншого, завідувач кафедри філології Микола Васильчук отримав статті науково-популярного характеру, вміщені у видання гуцульсько-покутського регіону (а це збігається з його науковими інтересами як літературознавця).
Зокрема йдеться про вивчення художнього відображення Гуцульщини у мандрівницькій прозі шотландської письменниці Мені Мюріел Дові «Дівчина в Карпатах» (1891). Мова про дві різні статті, вміщені у львівському журналі «Ґражда» (2020. № 1–2) та спецвипуску журналу «Гуцульщина» – «Гуцульський календар на 2021 рік» (Верховина, 2020).
Ще один журнал, «Гуцульщина і Покуття» (2020. № 1–2), членом редколегії якого є й Микола Васильчук, опублікував фрагмент з його майбутньої книжки про Гуцульщину – «Живе слово – як чиста вода». Йдеться тут про мову українців Південної Мараморощини (Румунія). Текст побудовано на основі вражень з чотирьох наукових експедицій до гуцулів, які живуть по інший бік кордону.
Вл. інф.