У Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського. Фестиваль косівської народної кераміки “Мальований дзбаник”. Прийшов сюди разом з колегами і студентами Коломийського навчально-наукового інституту. Урочисте відкриття фестивалю у сквері Містечка майстрів. Крізь крони столітніх дерев пробивається осіннє сонце.
Здибаєш тут давніх знайомих, які живуть десь поряд, але ходиш з ними різними дорогами, тому й бачишся зрідка. Фотографуєшся на згадку.
Виставка-ярмарок, де ми не лише розглядаємо авторські роботи, а й спілкуємося з майстрами.
Тут легко зав’язуються розмови з незнайомими людьми. Уляна Чорна, яка почула про студентів, зізналася, що й сама викладає в Косові. Детально говорить про таємниці колористики й особливості перетворення природи в орнаменти. “Ось поряд моя колишня студентка, Анастасія Близнюк, яка мала завдання створити візерунок на основі яблуневого цвіту. Тепер цей мотив є прикметною ознакою декору її кераміки”. І справді, в декорі керамічних виробів упізнається яблуневий цвіт. Ну а в самої пані Уляни ‒ власні орнаментальні мотиви: соняшники і чорнобривці.
До розмови про керамічну глину і декор долучається генеральний директор Національного музею Ярослава Ткачук.
До нас приєднується голова Всеукраїнського товариства “Гуцульщина” Дмитро Стефлюк. Він приїхав на фестиваль, бо кераміка ‒ важливий вид мистецтва. Про це буде говорити під час наукової конференції. Ну а доки є час, фотографуємося на згадку. А ще пан Дмитро обдаровує нас із Ярославою Ткачук значком товариства, стилізованим під зелений топірець.