З нагоди 160-річчя від дня народження Уляни Кравченко та 80-річчя Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника викладачі кафедри філології провели вебінар «Уляна Кравченко на сторінках коломийського часопису «Жіноча доля». У вебінарі взяли участь вчителі-філологи шкіл міста Коломиї, Бібрської ЗОШ І-ІІІ ст. імені Уляни Кравченко (Львівська обл.) та науковці з Варшави. На початку учасників вебінара привітав завідувач кафедри філології Коломийського навчально-наукового інституту Олександр Солецький.
«Одним із важливих завдань сучасного українського літературознавства є створення такої історії нашої словесності, де б, по-перше, максимально повно було виявлено внутрішні закономірності літературного процесу з урахуванням специфіки національного світомислення, по-друге, – заповнено всі т.зв. «білі плями», в тому числі й у доробку тих авторів, теми, мотиви й образи котрих вже досліджувалися або частково, або з проскрибуванням неугодного офіційній владі художнього дискурсу. Власне, в подібній (до щойно окресленої) ситуації опинилася спадщина багатьох українських письменників кінця ХІХ – початку ХХ століття, які, проживаючи на західноукраїнських теренах, в культурних умовах Австро-Угорщини, творили тексти із виразним національним і релігійним пафосом, покликаним утверджувати самобутність українського етносу. Серед них і художній доробок Уляни Кравченко (1860–1947) – громадсько-культурної діячки Галичини, багатогранної художньої постаті, яка поєднала в собі талант поета, прозаїка, драматурга, педагога, публіциста й перекладача, що виявився гідним продовжувачем традицій своїх наставників – передовсім І. Франка, а також О. Кобилянської, Н. Кобринської, М. Устияновича й ін.
Досі поза увагою дослідників залишається чимало творів Уляни Кравченко. Зокрема, в архівах міст Коломия та Івано-Франківськ знаходимо невідомі раніше зразки лірики Уляни Кравченко, якими в 20–30-их рр. ХХ ст. відкривалися коломийські часописи «Жіноча доля» і «Жіноча воля» та які досить часто з’являлися в газетах і журналах «Зоря», «Нова хата», «Жіночий світ», «Промінь». Характерною рисою публікацій поетеси в галицькій періодиці варто вважати їх патріотичний характер, що з особливою силою впливало на сучасників. Уляна Кравченко вбачала значення творчості в тому, щоби перенести читача в інший світ, звільнити від влади розчарувань та духовного гніту; її мистецтво призначалося не для споживання, а для перетворення світу і життя. Вона вірила в можливість побудови суспільства на засадах любові та миру. Саме про це писала у своїх поезіях та роздумах на сторінках часопису «Жіноча доля», ділячись думками з численними читачами. Її віршами впродовж п’ятнадцяти років переважно відкривалося кожне число видання «Жіноча доля» (1925-1939 рр.)», – розповіла викладач кафедри філології Галина Волощук.
У № 19 часопису «Жіноча доля» вміщено статтю Д. Николишина «Уляна Кравченко», в якій автор, подаючи основні й мало відомі українській громадськості поезії та факти з життя Уляни Кравченко, зазначив: «Поезія Уляни Кравченко – це не забавка, це щирий, непідроблений відгомін радощів, смутку й болю душі людини, вражливої на власне й чуже, народне горе… З неї так i палахкотить полум’я любові, отої творчої й кристалізаційної сили, яка становить головну вартість усієї праці людини… «Жий для ідеї, віддай усе за рідний люд, не словами, а ділом», – кличе поетеса; вона сама виконувала свій поклик, віддаючи свою працю для молодого покоління народу… Своє особисте уступає в неї на дальший план, перетворюючись на загальне: це не поетка жаліється на свої невдачі, – це українська жінка, поневолена суспільним ладом, обманена у своїх почуваннях, жаліється її устами, побивається втраченою правдою серця й красою життя».
Доцент кафедри філології Коломийського навчально-наукового інституту Микола Васильчук наголосив: «Заснуванню в 1925 році «Жіночої долі» передувала копітка праця невеличкого кола прихильників ідеї необхідності українського часопису для жіноцтва. Велося листування з тими, хто міг би підтримувати видання якщо не матеріально, то постійним надсиланням до редакції своїх творів; при цьому ставилася умова, що не завжди редакція буде в змозі виплачувати гонорари, тому потрібно мати на увазі й добродійну працю. В листуванні брала участь Уляна Кравченко, оскільки вона разом із О. Кисілевською та H. Кобринською була в числі тих, хто починав жіночий рух у Галичині. Ідея часопису Уляна Кравченко відразу ж сприйняла, i в одному з листів до О. Кисілевської Уляна Кравченко дала повну згоду на співпрацю й обіцяла постійно надсилати вірші в часопис». Голова «Союзу українок» Коломийщини Марія Гнатюк вела мову про видавця і редакторку «Жіночої долі» Олену Кисілевську, а також зазначила, що Уляна Кравченко написала гімн «Союзу Українок». Подяку за організацію вебінара висловили провідний методист Управління освіти Коломийської міської ради Наталія Трефяк та директор Бібрської ЗОШ І-ІІІ ст. імені Уляни Кравченко Галина Островерха.