Студенти Коломийського навчально-наукового інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника повною мірою користають з тих можливостей, які перед ними відкриває культурно-історичний простір Коломиї. Тісну співпрацю має інститут з Національним музеєм народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського. Традиційний для професійного зростання кожного філолога етап тут перетворили на справді неформальне пізнання рідного краю. Впродовж двох літніх тижнів філологи-першокурсники записували топонімічні легенди і перекази. І тепер вони розповідали про свої відкриття і знахідки. Не просто в інститутській аудиторії, а в стінах наукової бібліотеки Національного музею, яка постала в рамках проєкту «Музейна бібліотека – відкритий простір».
Говорили про те, де і як збирали усну народну творчість, що відкрили цікавого для інших і для себе. Власне, цей вид практики має навчально-наукове значення. Він призначений для того, аби майбутні філологи спробували себе в ролі фольклористів. І навіть там, де свого часу записи зробили відомі народознавці минуло Яків Головацький, Оскар Кольберг, Володимир Гнатюк та багато-багато інших великих попередників, можна й нині знайти чимало цікавого. Тим більше, що життя не стоїть на місці і фольклор, як стверджують учені, твориться безперестанку. Тому поряд з навчальною, можемо казати й про наукову складову роботи студентів. Серед їхніх записів трапляються й вартісні з точки зору фольклористики знахідки.
Керівник фольклорної практики, завідувач кафедри філології Коломийського навчально-наукового інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника – Микола Васильчук зазначив, що кафедра має традиційне скерування на збирання топонімічних легенд і переказів. Це один з небагатьох жанрів фольклорної оповідної прози, який найменше зазнав руйнівного впливу глобалізаційних процесів. Він прив’язаний до конкретних місць і подій. І локальність певною мірою захищає цей жанр від сторонніх впливів.
Заступник директора Коломийського навчально-наукового інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, керівник практики інституту, викладач кафедри філології Галина Волощук розповіла про етапи практичної підготовки майбутнього філолога. За фольклорною практикою на старших курсах слідують практики діалектологічна і педагогічна. Все це (разом з теоретичними знаннями) поступово робить зі студента фахівця. Про увагу до роботи зі студентами в інституті свідчить те, що до них того дня прийшли справді цікаві люди, які добре знають фольклорно-етнографічну сферу. Тому й розмова була різнобічною і глибокою, а захист практики перетворився у своєрідну передачу досвіду.
Генеральний директор Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського в Коломиї Ярослава Ткачук говорила про потребу кожному поколінню відкривати для себе Україну. А серед шляхів такого відкриття – і фольклор. Поділилася спомином про спілкування з відомим закарпатським казкарем Андрієм Калином. Запропонувала створити при Національному музеї окремий фонд, де будуть представлені записи, зроблені студентами під час таких практик.
Директор Центру досліджень «Покутської трійці» Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, доктор філологічних наук, відомий літературознавець Наталія Мочернюк вела мову про фольклор як про одну з базових складових, на основі якої формується філолог. Розповіла про власний досвід фольклористичної праці в студентські роки, який і досі пам’ятається, а інколи й стає в нагоді у науковій роботі.
Також цікавим і пізнавальним був виступ письменника і фольклориста, заслуженого краєзнавця України Миколи Савчука. Він розкрив власне розуміння праці збирача і дослідника фольклору. Охарактеризував методи і прийоми роботи, якими послуговувався і послуговується досі. На прикладах з власного збирацького досвіду показав наскільки цікава і водночас відповідальна робота у фольклориста. Розповів про фольклорно-етнографічні книжки (а їх декілька десятків!), які він упорядкував на матеріалах, записаних за більш ніж сорок років народознавчої праці.
У колі доброзичливої уваги студенти говорили про свої перші здобутки і відкриття в сфері фольклористики. Головною думкою, яка проходила практично через кожен виступ, було усвідомлення того, що кожен з них відкрив для себе щось нове, незнане досі. Ще одним етапом роботи того дня було знайомство з експозицією Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського в Коломиї. Це вже етнографічна і мистецька складова пізнання нашого регіону. Музейними залами студентів провів Микола Васильчук. Ну а далі студенти пішли готувати свої записи, щоби передати їх для зберігання у фонди Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського в Коломиї. 