Пам’ять про Тараса Мельничука

Уторопи  –  місце, де зійшлися гори й небо,  де пахне яблуками, ялицями і літньою  косовицею, де видніються безкраї полонини, де виспівують дзвінкоголосі птахи; місце тиші і гармонії  – тут народився, виріс, творив і знайшов вічний спочинок відомий український поет, велетень духу, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка, політв’язень радянського режиму Тарас Мельничук.  Князь роси Тарас Мельничук назавжди залишиться в нашій пам’яті та  в пам’яті прийдешніх поколінь. Він залишиться взірцем служіння героїчного, полум’яного в Слові й Ділі, самовідданого й жертовного служіння Українській Землі, українському народові та українській природі.
Коломийська делегація відвідала могилу Князя роси Тараса Мельничука з нагоди 80-ліття поета.  Взяли участь у поїздці студенти Коломийського навчально-наукового інституту та викладачі кафедри філології Микола Васильчук і Галина Волощук .

Уторопський священик отець Богдан відправив панахиду на могилі Тараса Мельничука та наголосив присутнім, що своїм життям і жертовною працею для України на ниві літератури Тарас Мельничук був, є і буде  взірцем вірного сина своєї Батьківщини. У поминальній Службі на Тарасовій горі взяли участь делегації з Вижниці, Івано-Франківська, Коломиї, Косова, Уторопів та Чернівців. Варто зазначити, що найчисельнішою була делегація з Коломиї, адже останні роки життя Тарас Мельничук прожив у Коломиї і як данину пам’яті цьогоріч на День міста  українському генію Тарасові Мельничуку присвоєно звання «Почесний громадянин міста Коломиї» посмертно з нагоди відзначення 80-річчя від дня народження. Голова осередку письменників Косівщини НСПУ Василь Шкурган згадав важке життя Тараса Мельничука, Тараса Шевченка та Василя Стуса, однак,  як наголосив пан Василь,  їхнє Слово стало вагомим у здобутті незалежності України та й сьогодні несе віру і надію для українців. Також письменник передав машинопис книги «Чага»  на зберігання Уторопському музею Тараса Мельничука. Голова міськрайонного товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка Василь Глаголюк розповів про лист-заповіт Тараса Мельничука, у якому поет просив про своє поховання на горі біля свого дому (останню просьбу Князя роси виконала коломийська громада)  і який, як зазначив Василь Петрович, зберігається в його домашньому архіві. Голова Івано-Франківської ОО НСПУ Євген Баран вів мову про книгу спогадів друзів, знайомих та однодумців Тараса Мельничука, яку він формує і яка має вийти вже цього року з нагоди 80-річчя  поета. Побратими по духу  та слову Василь Герасим’юк і Ярослав Ясінський поділилися роздумами про вічного бунтівника, непокірного Тараса, життя якого минуло наче  4 пори року, було і по-весняному, і по-літньому, і по-осінньому, і по-зимовому, та навіть його пагорб нагадує 4 пори року життя  – безтурботне дитинство зі смаком соковитих червоних яблук, жагучу смерекову молодість, упоєну теплом жовтогарячого сонця,  розквіт сил досвіду життя радісного, зачарованого коханням,  та смутного, охопленого неочікуваними важкими ув’язненнями  Тараса за Українське Слово, підсумок та приреченість харизматичного поета-бунтаря Князя роси Тараса Мельничука.